кінечні пісні
«Кінечні пісні» — це книга втрачання: минулого (яке проминуло), теперішнього (пошматованого війною та відстанню), майбутнього (яким ми його уявляли), себе (що не спромагається вписатися в цю хистку систему координат). Водночас кінечні пісні не просто співаються при кінці речей, а й самі рано чи пізно закінчуються. А отже, це й книга надії, книга відкритих можливостей і чогось незвіданого попереду. Коли втрати відспівано, з мовчання, що настає по тому, народжується простір для нового світу і нової пісні.
Для покупки ви будете перенаправлені на сайт Видавництва Старого Лева
Така поезія пронизливо метафорична та має присмак сюрреалізму. Так говорить про себе східноєвропейська присутнісність. У своїх віршах Ірина Шувалова розповідає про науку втрачання і віддавання в цьому куточку світу, де так легко втрачаються сліди. Вона окреслює переходи між вчора і завтра, фіксує рани – втрату дому, минулої любові, потрібних слів, забутої пам’яті. Це голос жінки, яка зсередини своєї присутності, свого тіла знає, що віддавання є також здобуванням. Вибудовуючи свій втрачений дім, вона культивує пам’ять, лікує травми, садить сад, творить нову мову, проявляє сенс втраченого.
”
Тамара Гундорова
Відгуки
Попри-все-країна – країна, про яку попри-все-пишуться-вірші. У віршах цих – сьогоднішніх, живих, обтяжених гіркотою і світлом – багато зникомого, згубленого. Тлом для них слугує війна, себто втрата. Але промальовується на цьому тлі передусім любов, себто надія.
Любов цієї книжки – як найглибша рана і найбільше надбання, як сенс того, що відбулось і склалося в слова. Слова цієї книжки, що зростаються, допомагаючи одне одному пояснити самих себе, свідчать про недостатність колишніх можливостей мови. Натомість уперта віра в ритм заспокоює й змушує тебе долучитися до співання цих пісень кінця, пісень переходу.
Голос цієї книжки – як намацування втрат, безжалісний реєстр того, що відійшло і зникло, фіксація всього, що відібрало море, – чи то йдеться про твій дім, чи то про твою любов, чи то про твоє серце.
Сердечність цієї книжки наскрізно елегійна, вона нагадує – «що більша любов, то більша ціна». Це ті знання, що їх добре завчили дівчинка-туга і хлопчик-біль. Завчили, усвідомили і ось тепер свідчать.
”
Сергій Жадан
У «Кінечних піснях» Ірина Шувалова пише про речі доконечні, неминучі, базові, ніби наново зводить дім буття, перевіряючи на міцність кожний знайдений камінець слова, кожну любов, яка має свою ціну, кожну смерть, яка не дає більше жити так, ніби нічого не сталося. Це поезія великого зніяковіння і переосмислення, відчуження і освоєння, де мова переломлюється через війну і заводить нас у найвразливіше місце пам'яті, де попередні літературні коди більше не відчиняють дверей втраченого. Де поет – для того, щоб пересвідчуватися і свідчити, як далеко ми відійшли від себе вчорашніх.
”
Галина Крук
«Кінечні пісні» Ірини Шувалової – це поезія зовнішніх і внутрішніх ландшафтів, але насамперед – називання і вимірювання місткості слів. Шувалова повертає нас до першооснов природи: трави, води, пітьми, – і до засад нашого власного «я»: пауз між вдихом і видихом, згустків енергій, сили мовчазного споглядання і сили любові. Це поезія втраченого і знову вимріюваного дому – поезія, в яку увірвалася війна. Це історія, яка «спить і бачить сни», – і «немає жодної мови, в яку це можна вмістити». Але Шувалова винаходить цю мову.
”
Оксана Луцишина
Чим наповнена ця книжка? Чимось щільним, що час від часу самозапалюється, як вулканічна магма. Слова необхідні, безжальні, які іноді виливаються, як піна з киплячого горщика, і обпікають, і не зупинити їх нічим, а іноді заколисують і манять, укладаючись у вигадливий візерунок. Але досить уважніше придивитися, з чого складений цей орнамент, і стає не по собі… «Кінечні пісні» – це майбутня класика. Так здається. Звідки таке відчуття? Може, через ідеальний унісон голосу і часу? Або інакше: через присутність якоїсь мало не надлюдської сили, яка з цього часу видобуває голос?
”
Остап Сливинський
Ця книжка – немов лагідна, але велика і потужна морська хвиля: спочатку торкаєшся її радісно, потім вона вбирає тебе з головою і стає моторошно, а наприкінці виходиш із неї докорінно змінений. У сузір’ї сучасної української поезії, яка несе світові так багато нових свідчень, нових знань про те, як інтенсивно у ці надважкі часи переплетені між собою інтимно-особисте й геополітичне, Ірина Шувалова – одна з найяскравіших зірок.
”
Віталій Чернецький
Видавець: Видавництво Старого Лева
Кількість сторінок: 208
Мова: Українська
ISBN: 9789664482964